'Deep Purple'. Спалені сцени, зламані гітари і... концерти з оркестром?

В Англії “Deep Purple In Rock” дістався до почесного четвертого місця, а його агресивний і важкий стиль, який став стандартом в рок-музиці, багато в чому вплинув на розвиток хард-року. Щільний саунд, стрімкий драйв, пронизливий вокал, карколомні запили гітари і абсолютно забійна ритм-секція. Серед найбільш пам’ятних композицій можна виділити шалену “Speed ​​King”, “Into The Fire”, а також вельми емоційну міні-оперу “Child In Time”, з драматичним вокалом Гиллана, постійно нагнітає напругу, і віртуозною грою музикантів досі приголомшує слухачів і вважається одним з кращих творів групи.

Правда, основну музичну ідею цієї композиції «Deep Purple», скажімо так, “запозичили” з композиції «Bombay Calling» з однойменного альбому 1969 року американської команди «It’s a Beautiful Day». Тільки замість партії скрипки звучить орган Лорда. Але американці анітрохи не образилися просто взяли для свого чергового альбому инструментал «Deep Purple Wring That Neck», перейменували і всмак познущалися над ним.

Для «Deep Purple» почалася смуга успіху, вони постійно гастролювали. Якщо інші групи спочатку випускали пластинку і тільки потім “розкручували” її на концертах, то у «Deep Purple» було все навпаки, спочатку вони давали концерти, причому завжди на найвищому рівні, і після виступів публіка хотіла знову пережити почуте і купувала платівки. Липні 1970 був випущений сингл з піснею “Black Night”, який посів друге місце в британських чартах.

Влітку того ж року група відправилася в чергові гастролі по Британії. Блекмор під час виступів показав себе справжнім шоуменом. Його сольні партії були завжди витончені, і при тому дотепні і сповнені несподіваних вивертів. Освітлений стробоскопическими спалахами, він творив чудеса, приковують увагу глядачів.

Кожен свій виступ Блекмор закінчував ефектним розбиванням гітар. Не подумайте, що це були Фендер Стратокастер або його улюблений червоний Гібсон. Хитрун під завісу заміняв їх на дешеві гітари, спеціально для цього закуплені в Японії, які робочі сцени потім по трісочки збирали і любовно склеювали, щоб не перевелися завчасно. Що поробиш, доводилося дотримуватися моди тодішнього часу що-небудь ефектно руйнувати на сцені.

І вже воістину тріумфальний виступ «Deep Purple» відбулося 9 серпня 1970 року на фестивалі “National Jazz Festival” в містечку Пламптон. На ньому група виконала свої найкращі пісні з альбому “Deep Purple In Rock”. Своїм емоційним виступом музиканти викликали справжній фурор, а потім шкідливий Блекмор вирішив завершити шоу в буквальному сенсі слова, підпаливши, за допомогою бензину, сцену, щоб не дати виступити групі “Yes”. Вони повинні були виступати перед «Deep Purple», а, як відомо, найбільш почесним вважається саме завершити фестиваль. “Yes” з’явилася не в призначений час, а тоді, коли «Deep Purple» були вже на сцені. Річі Блекмор, угледівши в цьому підступні підступи ворога, вирішив діяти за принципом “Но пасаран!”). Правда, сцену загасили, “Yes” все ж виступила, а з гонорару «Deep Purple» за виступ організатори відняли кругленьку суму за завдані ушкодження…

В Англії почалася “purplоманія”. Пара виступів в телешоу “Tops Of Pops” додали ажіотажу. Під час гастролей по Шотландії та Уельсу шанувальники буквально ломилися за квитками, влаштовуючи страшну тисняву. Британське турне групи завершилося грандіозним концертом в “Royal Albert Hall”, які мали колосальний успіх.

Ще однією важливою подією стала участь Гиллана в постановці “Jesus Christ Superstar” (легендарної рок-опери Ендрю Ллойда Веббера і Тіма Райса).

Гіллан грав Ісуса, він відмінно впорався з роллю. Прем’єра відбулася 27 жовтня в лютеранської церкви Святого Петра в Нью-Йорку, і незабаром, в листопаді, було видано подвійний альбом, який зайняв в Англії шосте місце, а в Штатах очолив чарти.

Далі буде…

Сподобалося? Не соромтеся ставте лайки, підписуйтесь На ресурс “Ерідан”, І обов’язково розкажіть про нас своїм друзям. Повірте у нас є чим вас здивувати і порадувати! !


ЩЕ ПОЧИТАТИ