Купила Світу бабусі в магазині на свої останні гроші продукти, не підозрюючи, як бабуся її віддячить

купила світу бабусі в магазині на свої останні гроші продукти, не підозрюючи, як бабуся її віддячить ...

Купила Світу бабусі в магазині, на свої останні гроші продукти, не підозрюючи, як бабуся її віддячить…

… Залишилася Світу, після розлучення, з дитиною на руках, одна в чужому місті. Нічого не вдієш, довелося їхати на батьківщину, де жили її батьки… Приїхала, а її мати з порога:

Казали тобі - не йди за нього… А тепер приїхала, ще й дитину притягла… Відразу кажу - годувати вас ми з батьком не збираємося. Шукай житло і роботу…

Роботу вона знайшла мало не наступний день, а ось житло… Грошей-то на знімання кімнати не було, не кажучи вже про квартиру. Сяк-так впросила батьків, пожити у них до першої зарплати. І тут допоміг випадок…

… Після роботи, біля входу в продуктовий магазин, Світлана побачила заплакану бабусю. Підійшовши вона запитала у неї:

-Бабуся, що з вами? Вам погано? Може “швидку” викликати?

-Та ні, доню, гроші я все втратила, залишилися вдома тільки “похоронні”, а до пенсії ще тиждень.

Пошкодувала Світу бабусю:

-Та не турбуйтеся ви так. Ходімо, я вам куплю, що треба…

-Так як же так? Коли ще я зможу тобі їх повернути?

-Коли-небудь та повернете, мені нікуди поспішати…

Світла трохи покривив душею, адже їй потрібні були гроші на кімнату. Але не допомогти бабусі вона не могла.

Закупивши продукти, вирішила допомогти донести бабусі пакет з продуктами до її під’їзду. Йти їм було все одно по-шляху, тільки старенька жила на три будинки довше Свєти… Поки йшли, познайомилися. Баба Таня розповіла їй про те, що лишилася на цьому світі абсолютно одна. Чоловік помер давно, є син, та спілкуватися з нею він не хоче. З тремтінням в голосі бабуся скаржилася:

-Як поїхав в Москву десять років тому, так жодного разу і не приїжджав. А як я тут живу - йому все одно. Багатий став, живе тільки для себе. Навіть сім’ї своєї немає…

Світла розповіла бабусі свою сумну історію, згадавши про те, що батьки дали їй термін на пошуки житла рівно місяць… І тут бабуся радо каже:

-А переїжджай-ка ти, мила, до мене… У мене ж трикімнатна. І будемо жити з тобою удвох - дві нещасні баби… А Лешке твоєму зовсім добре буде - школа прям у дворі. Сьогодні і переїжджайте… Багато з тебе брати не буду - комуналку будеш платити - і ладно!

У той же вечір Світу з бабою Танею сиділи у бабусі на кухні за пляшкою вина - обумовлює Свєтін новосілля…

… Минуло сім років… Світу з бабусею жили душа в душу - однією сім’єю. Вони навіть жодного разу за весь цей час не те, що не лаялися, а навіть не сперечалися ні про що… У Лешко тепер була своя кімната, як і годиться п’ятнадцятирічному підліткові… Зі своїми батьками Світу бачилася всього чотири рази, та і то, випадково на вулиці. Розмови тривали всього мнуть п’ять, і то, так - ні про що…

Приблизно в цей же час баба Таня отримала звістку про те, що її син випадково загинув на полюванні, і проханням приїхати в Москву… Купила Світлана їй квиток і проводила бабусю… Приїхала вона додому тільки через місяць, змарніла і постаріла ще більше… Але через тиждень, відчуваючи тепло і турботу, таких стали їй рідними Свєти і її сина, трохи підбадьоритися…

Через пів-року, в один із днів, коли у Свєти був вихідний баба Таня їй і каже:

Бери Свєтка свій паспорт і піде з тобою в банк. Нічо не питай, потім я тобі все розповім…

Прийшли в банк і тут, як буд-то на Свєту відро води вилили, до такої міри її вразило те, що зробила баба Таня - вона перевела на рахунок Світлани двісті тридцять мільйонів рублів! Те, що дісталося їй після смерті сина. Зі сльозами на очах бабуся сказала:

-Це тобі подяку за твою доброту. Не було у мене люблячої дочки, так мені Бог за це тебе послав! Скільки ти мені добра зробила за ці роки - жодна людина за все моє життя не зробив! Я ж потім зрозуміла, що ти, майже на останні свої гроші, мені тоді продукти купила! …

Ось так. Купила Світу бабусі в магазині, на свої останні гроші, продукти, не підозрюючи, як бабуся її віддячить…



ЩЕ ПОЧИТАТИ